Стратегічні комунікації у науково-теоретичному дискурсі


  • O. Tereshchenia Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара https://orcid.org/0000-0002-4886-1614
Ключові слова: cтратегічні комунікації; соціальні комунікації; науковий дискурс

Анотація

Поняття «стратегічні комунікації» відносно недавно стало популярним у сфері соціальних комунікацій. На початку 2000-х рр. цим терміном послуговувалися переважно у військових, політичних та наукових колах США та деяких європейських країн. Наразі налічується велика кількість досліджень стратегічних комунікацій, це поняття активно починають використовувати в наукових працях та офіційних нормативних документах як у світі, так і в Україні, однак загальноприйнятого визначення того, що являють собою стратегічні комунікації, як цей системний комплекс має студіюватися у спеціальних роботах та що є їх кінцевою метою, допоки не існує. Це породжує певні непорозуміння та дискусії навколо навіть базових складових цього теоретико-практичного феномену. У статті розглянуто існуючі концепції стратегічних комунікацій, основні функції і компоненти поняття, здійснено аналіз окремих міркувань дослідників, запропоновано узагальнене тлумачення терміна. Систематизовано основні підходи до визначення стратегічних комунікацій, виокремлено їхні характеристики. Підкреслено окремі завдання, що необхідно розв’язати під час підготовки ефективної програми стратегічних комунікацій. Визначено, що елементи стратегічних комунікацій складаються з об’єктів стратегії, теорії комунікації та методу. Доведено, що ефективна система стратегічних комунікацій є релевантним показником успішної діяльності організації та реалізації політичної програми, сприяє розвитку інститутів і гарантує підтримку суспільства в кризові моменти. Наголошено на тому, що однією з головних засад стратегічних комунікацій є сприяння реалізації інтересів держави, організації чи компанії, натомість відсутність систематичного підходу, неефективна діяльність головних учасників процесу і нестабільна реалізація організаційних чи політичних стратегічних рішень зменшують вплив механізму організації чи державного управління загалом.

Статистика завантажень статті

Статистика завантажень ще не доступна

Біографія автора

Місце роботи автора
Аспірантка кафедри масової та міжнародної комунікації

Посилання

1. European Union Global Strategy (2016) A Global Strategy for the European Union’s Foreign and Security Policy. Available at: http://eeas.europa.eu/archives/docs/top_stories/pdf/eugs_ review_web.pdf (Accessed: 22 November 2019).

2. Lipkan, V., Sopilko, I., Kiryan, V. (2015) Legal bases of development of information society in Ukraine. Monograph. Kiev: O.S. Lippan.

3. Strategic Communication Partnership Roadmap between the National Security and Defense Council of Ukraine and the NATO International Secretariat (2016) Available at: https://mfa.gov.ua/mediafiles/sites/nato/files/Roadmap_Ukr.pdf (Accessed: 22 November 2019).

4. Presidential Decree No. 555 (2015) On the Decision of the National Security and Defense Council of Ukraine from 2 September 2015”. Available at: https://zakon3.rada.gov.ua/laws /show / 555/2015 (Accessed: 25 November 2019).

5. Strategic communications in a hybrid war (2016) Organizers, NATO Spring Academy, Information Center. Available at: http://kunews.knu.ua/vesnyana-akademiya-nato-2016-stratcomknu/ (Accessed: 27 November 19).

6. Dubov, D. (2016) “Strategic communications: problems of conceptualization and practical implementation”. Policy 1: Strategic Communications, 41(4), pp. 9–23. Available at: http://ippi.org.ua/sites/default/files/dubov.pdf (Accessed: 26 November 2019).

7. Hallahan, K., Holtzhausen, D., van Ruler, B., Vercic, D. & Sriramesh, K. (2007) “Defining Strategic Communication”, International Journal of Strategic Communication, 35, pp. 3–5. doi: 10.1080/15531180701285244.

8. Toledano, M. (2018), “Dialogue, Strategic Communication and Ethical Public Relations: Lessons from Martin Buber’s Political Activism”, Public Relations Review, 44(1), pp. 131–141. doi: 10.1016/j.pubrev.2017.09.009.

9. Hamilton, B. (2012) “Persuasion and Power: The Art of Strategic Communication”, Political Science Quarterly, 128(4), pp. 780–781. doi: 10.1002/ polq.12112.

10. Pocheptsov, G. (2008) Strategic communications: strategic communications in politics, business and public administration. Kiev: Alterpress.

11. Barovskaya, A. (2015) “Strategic Communications: NATO Experience”, Strategic priorities, 1(34), pp. 147–151. Available at: http://sp.niss.gov.ua/content/articles/files/24-1436781085.pdf (Accessed: 27 November 2019).

12. Solovyov, S. (2016) “Basic Characteristics of Strategic Communications”, Bulletin of the National University of Civil Defense of Ukraine, Series: Public Administration, 1, pp. 165-170.

13. Kushnir, O. (2016) “The concept and essence of strategic communications in modern Ukrainian state-making”, Law and Society, 6, pp. 27–31.

14. U.S. National Strategy for Public Diplomacy and Strategic Communication (2007) Available at: https://2001-2009.state.gov/ documents/organization/87427.pdf (Accessed: 27 November 2019).

15. National framework for strategic communication (2010) Report of the Federal Government. Available at: https://www.hsdl.org/?abstract&did=27301 (Accessed: 27 November 2019).

16. The President’s National Framework for Strategic Communication (and Public Diplomacy) (2012) Available at: https://mountainrunner.us/2012/03/national-framework-strategic-communication-public-diplomacy/ (Accessed: 27 November 2019).

17. Remarks by the President in State of the Union Address (2015) Available at: https://obamawhitehouse.archives.gov/ the-

press-office/2015/01/20/remarks-president-state-union-address-January-20-2015 (Accessed: 27 November 2019).

18. Cornish, P., Lindley-French, J., & Yorke, C. (2011) “Strategic Communications and National Strategy”, Chatham House, London. Available at: https://www.chathamhouse.org/ sites/default/files/r0911es–stratcomms.pdf (Accessed: 27 November 2019).

19. Thomas, G., & Stephens, K. (2014) “An Introduction to Strategic Communication”, International Journal of Business Communication, 52(1), pp. 3–11. doi: 10.1177/ 2329488414560469.

20. Reding, A., Weed, K., & Ghez, J. (2010) NATO’s Strategic Communications Concept and Its Importance for France. Available at:https://www.rand.org/pubs/technical_reports/ TR855z2.html (Downloaded: 10 October 2019).

21. Lange-Ionatamishvili, E., & Svetoka, S. (2015) “Strategic communications and social media in the Russia Ukraine conflict”, in: Geers, K. (ed.), Cyber War in Perspective: Russian Aggression against Ukraine. Tallinn: NATO CCD COE Publications, pp. 103–113.

22. Schall, M. (1983) “A Communication-Rules Approach to Organizational Culture”, Administrative Science Quarterly, 28(4), p. 557–581. doi: 10.2307/2393009.

23. Bentele, G. & Nothhaft, H. (2010) “Strategic Communication and the Public Sphere from a European Perspective”, International Journal of Strategic Communication, 4(2), pp. 93–116. doi: 10.1080/15531181003701954.

24. Marchiori, M. & Bulgacov, S. (2012) “Strategy as communicative practice in organizations”, International Journal of Strategic Communication, 6(3), pp. 199–211. doi: 10.1080/1553118X.2012.654550.

25. Paul, C. (2011) Strategic Communication: origins, concept, and current debates. Santa Barbara: Praeger.
Опубліковано
2020-02-20
Як цитувати цю статтю:
Tereshchenia, O. (2020). Стратегічні комунікації у науково-теоретичному дискурсі. Communications and Communicative Technologies, (20), 116-121. https://doi.org/https://doi.org/10.15421/292017
Розділ
Дискусії, відгуки, рецензії